Військовий протигаз — це засіб індивідуального захисту органів дихання, зору та шкіри обличчя, призначений для дії в умовах застосування зброї масового ураження, впливу бойових отруйних речовин (БОР), токсичних промислових хімікатів (TIC), радіоактивного пилу та біологічних агентів.
Ключова відмінність, яку принципово ігнорують у більшості “цивільних” описів: військовий протигаз — це не просто фільтрація повітря, а гарантоване збереження боєздатності користувача в умовах застосування зброї масового ураження.
Мова йде не про “вижити”, а про можливість:
– вести вогонь
– пересуватись у зараженій зоні
– виконувати бойові задачі
– підтримувати комунікацію
І все це без втрати ефективності.
ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ВІЙСЬКОВОГО ПРОТИГАЗА
Реальний армійський протигаз повинен забезпечувати:
– стабільну герметичність при динамічних навантаженнях (біг, стрільба, різкі рухи)
– обов’язкову стійкість до крапельно-рідкої фази БОР, а не лише до парів
– захист від аерозольної та пилової фази, включаючи радіоактивні частки
– сумісність зі штатним озброєнням, прицільними пристроями, шоломами, бронею та гарнітурами зв’язку
– контрольований опір диханню при високих навантаженнях
– мінімізацію психофізичного навантаження при тривалому носінні
Критично: якщо хоча б один із цих параметрів не підтверджений — це вже не військовий рівень, а умовно “промисловий компроміс”.
Конструктив військового протигаза
Типовий військовий протигаз— це не просто маска з фільтром, а система, де кожен елемент критичний.
1. Лицьова частина (маска)
– переважно панорамного типу або з широкими двоокулярними лінзами сучасного зразка
– обов’язкова наявність розмірного ряду (підбір під користувача)
– матеріал повинен бути стійким до БОР, а не лише до TIC
– конструкція повинна забезпечувати стабільне прилягання без “підсосу” при русі
Критичний момент: сучасні військові рішення відходять від класичних малих двоокулярних лінз, характерних для застарілих моделей.
Такі конструкції:
– формують тунельний ефект зору
– обмежують периферійне бачення
– знижують швидкість реакції користувача
У бойових умовах це має прямий вплив на ефективність та виживання.
Сучасний військовий протигаз повинен забезпечувати:
– максимальне поле зору
– мінімальні оптичні спотворення
– сумісність із прицільними пристроями
Тому панорамні або широкі двоокулярні системи є фактичним стандартом, тоді як конструкції з малими лінзами — це вже технічно та функціонально застарілий рівень.
2. Підмасочник (внутрішня напівмаска)
– обов’язковий елемент, який не обговорюється
– формує правильні потоки вдиху/видиху
– зменшує запотівання
– знижує концентрацію CO₂ у підмасочному просторі
Без нього — це вже застарілий або спрощений рівень.
3. Клапанна система (вдих/видих)
– повинна забезпечувати мінімальний опір
– стабільна робота при низьких температурах
– виключення підсмоктування забрудненого повітря
4. Система обдуву візира (дефлектори)
– обов’язкова для бойового застосування
– направляє потік повітря на внутрішню поверхню візира
– запобігає запотіванню при інтенсивному диханні
– за наявності ефективної системи дефлекторів візир не потребує додаткової обробки проти запотівання
5. Візир (оглядова частина)
– панорамний або збільшеної площі, або з широкими двоокулярними лінзами
– матеріал не повинен бути крихким та має виключати утворення небезпечних уламків при механічному впливі або руйнуванні
– стійкість до механічного впливу
– хімічна стійкість до БОР, а не лише до промислових речовин
6. Інтерфейс підключення фільтра
– стандарт Rd40 / STANAG 4155
– герметичність різьбового з’єднання
7. Фільтр-поглинач
Ключовий момент: військовий протигаз комплектується фільтром для захисту від БОР, а не “універсальним промисловим фільтром”.
Це означає:
– підтверджені випробування на конкретні бойові або індикаторні речовини
– контроль параметрів прориву
– врахування процесів десорбції
– працездатність при бойових концентраціях
Важливо: військові фільтри, як правило, не мають стандартного маркування типу A2B2E2K2, характерного для промислових фільтрів.
Це пов’язано з тим, що:
– таке маркування орієнтоване на токсичні промислові речовини (TIC), а не на бойові отруйні речовини
– спектр загроз у військових умовах визначається не класами A/B/E/K, а конкретними речовинами (GB, HD, CK тощо)
– реальні характеристики підтверджуються протоколами випробувань, а не умовними індексами
Таким чином:
маркування без протоколів випробувань не має практичного значення і не підтверджує здатність фільтра забезпечити захист у бойових умовах.
8. Переговорний вузол
– забезпечує розбірливу передачу мови
– критично важливий для управління підрозділом
9. Вузол пиття
– може бути відсутній у базовій комплектації
– забезпечує можливість прийому рідини без зняття протигаза
– є критично важливим для тривалого перебування в ЗІЗ
– бажаний для військового застосування, особливо при роботі в умовах обмеженого доступу до безпечного середовища
Проміжний висновок:
Якщо коротко: військовий протигаз — це система забезпечення боєздатності в зараженому середовищі, а не просто засіб “очистки повітря”.
І будь-який виріб, який не підтверджує:
– стійкість до крапельно-рідких БОР
– реальні параметри захисної дії
– працездатність у динаміці
— не може вважатися повноцінним військовим рішенням.
ВИДИ І КЛАСИФІКАЦІЯ ВІЙСЬКОВИХ ПРОТИГАЗІВ
Класифікація, яка застосовується до військових протигазів, принципово відрізняється від цивільної.
У військовому сегменті ключовим є не “тип виробу”, а здатність працювати в умовах CBRN-загроз із підтвердженими параметрами захисту.
1. За принципом забезпечення дихання
Фільтрувальні протигази
Базовий і найбільш розповсюджений тип. Саме вони формують категорію загальновійськовий фільтрувальний протигаз.
Принцип дії — очищення навколишнього повітря через фільтр-поглинач.
Довідково:
– ефективність визначається не маркуванням, а реальними параметрами випробувань
– ресурс залежить від концентрації, вологості, температури та інтенсивності дихання
– після розгерметизації упаковки фільтр починає деградувати
Застосування:
– основний тип для бойових дій, застосування зброї масового ураження
– робота в умовах хімічного та радіаційного зараження
– дії в зоні аварій
Ізолюючі протигази
Забезпечують користувача дихальною сумішшю з автономного джерела.
Застосовуються при:
– високих або невідомих концентраціях ОР
– дефіциті кисню
– замкнутих просторах
Обмеження:
– значна маса
– обмежений час роботи
– складність експлуатації
У військовій практиці використовуються точково.
2. За рівнем захисту (CBRN-орієнтація)
Будь-який військовий протигаз розглядається як засіб CBRN-захисту, тобто такий, що призначений для дії в умовах хімічного, біологічного, радіаційного та ядерного ураження.
Тому поділ на “звичайні” та “CBRN-протигази” у військовому розумінні є некоректним.
Реальна відмінність полягає не в назві, а в глибині підтвердження захисних характеристик.
Ключові параметри, які визначають рівень військового протигаза:
– перелік речовин, проти яких підтверджено захист (включаючи БОР)
– час захисної дії при заданих концентраціях
– умови випробувань (температура, вологість, витрата повітря)
– стійкість до крапельно-рідкої фази
– контроль десорбції та вторинного прориву
– стабільність характеристик у динамічних умовах
Критично: наявність стандартного маркування або відповідності окремим нормам не підтверджує придатність до CBRN-застосування.
Оцінка військового протигаза проводиться виключно за:
– протоколами випробувань
– підтвердженими параметрами захисної дії
– здатністю забезпечувати боєздатність користувача в реальних умовах
3. За конструкцією лицьової частини
Панорамні або з широкими двоокулярними лінзами
Сучасний стандарт.
Переваги:
– максимальне поле зору
– відсутність вираженого тунельного ефекту
– краща сумісність із прицільними засобами
Двоокулярні (класичні)
Характерні для застарілих моделей.
Недоліки:
– тунельний ефект зору
– обмежене периферійне бачення
– зниження ситуаційної обізнаності
Фактично — морально застаріла конструкція для сучасного бою.
4. За конфігурацією підключення фільтра
Однофільтрові системи (центральне або бокове підключення)
– стандартне рішення для більшості сучасних військових протигазів
– менша маса та габарити
– простіша експлуатація та логістика
– потребують меншу кількість фільтрів
Практичний момент: центральне підключення забезпечує більш рівномірний розподіл навантаження на шию та голову, а також спрощує використання (один фільтр, менше маніпуляцій).
Двофільтрові системи
– зниження опору диханню
– балансування повітряних потоків
– можливість резервування
Але критично: при двосторонньому підключенні фільтрів їх необхідно використовувати одночасно з обох сторін.
І принциповий момент: використання двох фільтрів не подвоює час захисної дії.
Це означає:
– ресурс фільтра не “складається”
– прорив визначається загальними умовами (концентрація, витрата повітря, тип речовини)
– два фільтри працюють паралельно, а не послідовно
- збільшення собівартості використання
Фактичний ефект від двофільтрової схеми:
– зниження опору диханню
– більш рівномірний розподіл повітряних потоків
– підвищення комфорту при навантаженні
І не більше.
Будь-які твердження про “подвоєння ресурсу” — технічно некоректні.
Використання у двофільтровій системі лише одного фільтра:
– створює перекіс маси в сторону фільтра
– призводить до асиметричного навантаження
– при тривалому носінні викликає значне перевантаження м’язів шиї
Фактично: 30–35 хвилин роботи з одним боковим фільтром — і користувач починає втрачати комфорт та ефективність.
Центральне vs бокове підключення
Це питання досі не має однозначного рішення у військовій практиці.
Бокове підключення (один фільтр):
- зручність роботи зі зброєю
– асиметричне навантаження на шию
– втома при тривалому носінні
Двофільтрова схема (ліва/права):
- баланс маси
- нижчий опір диханню
– подвоєна витрата фільтрів
– ускладнена логістика
– більші габарити
– складніше швидке приведення в готовність
Центральне підключення:
- симетричне навантаження
- менша витрата фільтрів
- простіша логістика
- компактність виробу
Додатково: у режимі «бойова готовність» (маска з приєднаним фільтром) конфігурація розташування фільтра безпосередньо впливає на габарити та зручність використання.
Бокове підключення:
– збільшує габарити виробу по ширині
– робить конструкцію більш громіздкою
– ускладнює розміщення та витягування протигаза із сумки
– може створювати додаткові незручності при швидкому приведенні в готовність
Центральне підключення:
– забезпечує більш компактну геометрію виробу
– спрощує розміщення в сумці
– дозволяє швидше та зручніше привести протигаз у робоче положення
Отже, у режимі постійної готовності центральне підключення має перевагу з точки зору компактності, ергономіки та швидкості застосування.
Питання розташування фільтра (центр / бокове / двостороннє) досі залишається компромісом між ергономікою, логістикою та умовами застосування.
Однак з практичної точки зору:
– центральне підключення частіше виграє за рахунок балансу та простоти
– двофільтрові системи доцільні лише при повному використанні обох фільтрів
– використання одного фільтра у двопортовій системі — технічно некоректне рішення
ДЕ ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ВІЙСЬКОВИЙ ПРОТИГАЗ
Військовий протигаз застосовується не “про всяк випадок”, а в чітко визначених сценаріях, пов’язаних із реальною загрозою ураження.
Основні ситуації застосування:
– застосування бойових отруйних речовин (БОР): нервово-паралітичні (GB, GD), шкірно-наривні (HD), загальнотоксичні (CK)
– вторинне зараження місцевості після застосування ОР або руйнування хімічних об’єктів
– робота в зоні радіаційного зараження (радіоактивний пил, аерозолі)
– аварії на промислових об’єктах (АЕС, хімічна промисловість, склади токсичних речовин)
– бойові дії в урбанізованому середовищі, де дим містить токсичні продукти горіння (пластики, полімери, ізоляційні матеріали)
Ключове: протигаз — це елемент системи реагування на загрозу, а не постійний режим носіння “про запас”.
Режими використання
У військовій практиці розрізняють:
– режим готовності (протигаз при собі, фільтр герметично упакований)
– режим бойової готовності (маска з приєднаним фільтром, готова до негайного застосування)
– робочий режим (протигаз одягнений, система функціонує)
Важливо: постійне перебування протигаза в робочому режимі без наявності загрози є технічно необґрунтованим і призводить до передчасної втрати ресурсу фільтра.
Ресурс фільтра: що ігнорують на практиці
Фільтр-поглинач — це витратний елемент з обмеженим ресурсом, який починає втрачати свої властивості з моменту розгерметизації.
Основні фактори деградації:
– волога повітря (адсорбція водяної пари знижує ефективність сорбенту)
– CO₂ та фонові домішки
– температура та умови зберігання
Після відкриття:
– ресурс фільтра починає відліковуватись незалежно від фактичного використання
– навіть при відсутності ОР відбувається поступова деградація
Експлуатаційні помилки
Типова помилка:
багаторазове “накрутив / зняв” фільтр без необхідності.
Це призводить до:
– втрати герметичності
– накопичення вологи всередині
– прискореної деградації сорбенту
У результаті:
фактичний ресурс фільтра зменшується значно швидше, ніж передбачено виробником.
Висновок: Військовий протигаз застосовується лише при наявності або високій ймовірності загрози.
Ефективність його використання напряму залежить від:
– правильного вибору режиму застосування
– дисципліни експлуатації
– розуміння обмежень ресурсу фільтра
Ігнорування цих факторів призводить до ситуації, коли формально протигаз є, але реального захисту він вже не забезпечує.
Ключові помилки при виборі
Якщо говорити відверто — більшість проблем на ринку пов’язані не з відсутністю продукції, а з неправильними критеріями оцінки.
Особливо це видно в тендерах, де формальні вимоги підміняють реальні показники захисту.
1. Фокус на маркуванні без параметрів випробувань
Найпоширеніша помилка — орієнтація виключно на маркування типу:
A2B2E2K2, P3, SX тощо.
Без зазначення:
– часу захисної дії
– концентрації тестових речовин
– витрати повітря
– температури та вологості
це маркування не має практичного змісту.
Один і той самий клас фільтра може давати принципово різний результат залежно від умов випробувань. У військовому застосуванні важливі не індекси, а підтверджені параметри прориву та сорбційної здатності фільтра, визначені в конкретних умовах.
Найважливіше: усі показники фільтр-поглиначів відображають номінальний захист, тобто отримані в лабораторних умовах, а не в реальному середовищі.
Як поведе себе фільтр-поглинач у реальних умовах — залежить від сукупності факторів, які не можуть бути повністю відтворені в лабораторії: концентрації речовин, їх комбінації, вологості, температури, інтенсивності дихання та попереднього стану фільтра.
Лабораторні показники — це базовий орієнтир, на який спираються при оцінці фільтра та порівнянні різних рішень. Вони дозволяють об’єктивно оцінити рівень захисту, але не є гарантією його ефективності в реальних умовах застосування. За відсутності таких даних оцінка фільтра стає некоректною, а будь-які заяви про захист не можуть вважатися обґрунтованими.
2. Заяви про захист від БОР без протоколів
Фрази типу:
“захищає від бойових отруйних речовин”
без надання протоколів випробувань — це виключно маркетинг.
Реальний захист від БОР підтверджується:
– випробуваннями на конкретні речовини (GB, HD, CK тощо)
– або валідними індикаторними агентами
– з фіксацією часу прориву
Ключове: відсутність протоколів = відсутність підтвердження.
Будь-які посилання лише на стандарт без конкретних даних — недостатні.
3. Ігнорування ресурсу фільтра після відкриття
Фільтр-поглинач — це не “довічний елемент”.
Типове хибне уявлення: якщо фільтр не використовувався — він “як новий”.
Насправді:
– після розгерметизації починається деградація
– сорбент насичується вологою
– знижується ефективність поглинання
У результаті:
– реальний ресурс може бути суттєво меншим за заявлений
– особливо при неправильному зберіганні
4. Матеріали маски без підтвердження стійкості до ОР
Ще одна критична помилка — оцінка маски лише за:
– зовнішнім виглядом
– “м’якістю” матеріалу
– загальними словами про хімічну стійкість
Без підтвердження:
– стійкості до крапельно-рідкої фази БОР
– часу впливу
– відсутності деградації матеріалу
це не є військовим рівнем.
Маска, яка тримає TIC, може не витримати БОР.
5. Нереалістичні строки зберігання
Заяви про:
– 15, 20 років зберігання
без підтвердження:
– довготривалих випробувань
– стабільності сорбенту
– контролю герметичності
— це типова практика “під тендер”.
УВАГА! Строк зберігання — це не цифра в паспорті, а підтверджена характеристика.
Без цього — це просто декларація.
Отже, військовий протигаз — це не “маска з фільтром”, а комплексна система, ефективність якої визначається трьома речами:
– підтвердженими випробуваннями
– реальними параметрами захисної дії
– конструктивною придатністю до бойового застосування
Якщо ці дані відсутні або не підтверджені:
такий виріб не може розглядатися як повноцінний засіб захисту
УКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ПРОТИГАЗ
Окремо слід розглядати військовий протигаз українського виробництва, оскільки питання походження напряму впливає на незалежність постачання, обслуговування та експлуатації.
Станом на сьогодні до протигазів, які були розроблені, виготовлені та прийняті на озброєння саме в Україні, належать:
– МП-5У — прийнятий на озброєння наказом Міністерства оборони України №704
– ФП-М95У
– ФП-М05У — обидва прийняті на озброєння наказом Міністерства оборони України №128
Зазначені вироби:
– пройшли повний цикл випробувань
– мають підтверджені характеристики
– розроблялись з урахуванням вимог військового застосування
Поточний стан виробництва на даний момент:
– протигаз МП-5У продовжує виготовлятись в Україні
– протигази ФП-М95У та ФП-М05У на жаль наразі не виробляються у зв’язку з відкликанням ліцензії
Питання протигазів ЗВП-01У, СВП-01У: а як же ці протигази?
Окремо варто звернути увагу на протигази ЗВП-01У та СВП-01У, які також прийняті на озброєння та часто позиціонуються як “вироби українського виробництва”.
Але є принциповий нюанс.
– ЗВП-01У — це протигаз OM-90
– СВП-01У — це протигаз CM-6
обидва виготовляються підприємством Gumárny Zubří a.s. (Чеська Республіка).
Таким чином:
– виробництво знаходиться за межами України
– технологічний процес не контролюється українською стороною
– залежність від іноземного виробника є повною
Ключове: ці протигази не виробляються в Україні, це означає:
– залежність від іноземного виробника (зокрема чеських підприємств)
– відсутність локального контролю виробництва
– складність або неможливість проведення регламентних перевірок на території України
– залежність від зовнішньої логістики та сервісу
Питання експлуатації та строку зберігання ЗВП-01У та СВП-01У
Практичний аспект, який часто ігнорується: протигази ЗВП (OM-90) та СВП (CM-6) мають обмежений гарантійний строк зберігання — 5 років. При цьому він визначений для контрольованих умов зберігання, які на практиці не завжди дотримуються. Зокрема, передбачено регулярне провітрювання складських приміщень, підтримання температури в межах 10–25 °C та відносної вологості повітря не вище 65%. Такі вимоги суттєво обмежують можливість використання цих масок як довготривалого «складського резерву» без належного обслуговування та контролю їх технічного стану. Для досягнення заявленого тривалого строку експлуатації ( до 20 років зберігання) необхідно:
– проводити періодичні перевірки технічного стану кожні 5 років
– підтверджувати придатність після кожного інтервалу зберігання
Критично: за відсутності можливості проведення таких перевірок в Україні, зокрема у зв’язку з тим, що виробник є іноземною компанією, експлуатація подібних виробів втрачає економічну доцільність та стає залежною від зовнішніх організацій.
Український військовий протигаз — це не лише питання технічних характеристик, а й:
– незалежності постачання
– можливості контролю якості
– доступності обслуговування
– реальної придатності до довгострокової експлуатації
У сучасних умовах це фактор, який має не менше значення, ніж самі параметри захисту.
Військовий протигаз українського виробництва: практичний аспект вибору
В умовах, коли значна частина пропозицій на ринку формально відповідає вимогам, але не завжди забезпечує контрольовану експлуатацію, ключовим фактором стає не лише характеристика виробу, а можливість його реального використання протягом усього життєвого циклу.
Станом на сьогодні:
МП-5У є фактично єдиним військовим протигазом, який виготовляється в Україні та має підтверджене прийняття на озброєння.
Це означає:
– наявність виробництва на території України
– контроль технологічного процесу
– відсутність залежності від іноземних постачальників
– можливість оперативного постачання
Практичні переваги
На відміну від імпортних рішень, військовий протигаз МП-5У забезпечує:
– доступність обслуговування та супроводу
– можливість контролю технічного стану
– прогнозований ресурс експлуатації
– відсутність прив’язки до іноземних сервісних центрів
Ключове: виріб має оцінюватися не лише з точки зору придбання, а й з позиції його подальшої експлуатації, включаючи можливість використання в реальних умовах без критичної залежності від зовнішніх факторів.
Логістика та експлуатація
У військових умовах критично важливо:
– швидке постачання
– наявність комплектуючих
– можливість заміни елементів
– прогнозованість строків
Імпортні рішення в цих умовах:
– залежать від логістики
– мають обмеження по сервісу
– створюють ризики простою
Підкреслюємо, що вибір військового протигаза — це не питання бренду чи зовнішнього вигляду.
Це питання:
– підтверджених характеристик
– можливості контролю
– незалежності експлуатації
Якщо виріб:
– не виробляється в Україні
– не має локальної підтримки
– потребує зовнішніх перевірок
Його застосування завжди буде пов’язане з додатковими ризиками.
ВИСНОВОК
Метою цієї статті не є надання прямих рекомендацій чи нав’язування конкретних рішень.
Ми систематизували практичний досвід, технічні підходи та типові помилки, щоб узагальнити знання та подати їх у структурованому вигляді.
Остаточний вибір завжди залишається за Вами.
Разом з тим, є базовий принцип, який не варто ігнорувати:
протигаз або забезпечує захист, або ні — третього варіанту не існує.
Саме тому до вибору необхідно підходити максимально виважено, оцінюючи:
– підтверджені характеристики
– реальні протоколи випробувань
– конструктивні особливості
– умови подальшої експлуатації
Виріб доцільно оцінювати не лише на етапі придбання, а й з урахуванням його подальшого використання в реальних умовах, включаючи можливість обслуговування, контролю технічного стану та незалежність від зовнішніх факторів.
Будь-які компроміси в цьому питанні пов’язані з підвищенням ризику для користувача та його безпеки.